Бідна дівчина
Вечір на дворі-
Сонце сідає.
Півень на тині день проводжає,
Дівчина в полі ніч зустрічає...
,, Ніч то є добре", — так собі дума, -
,, Але на ранок треба буть в кума:
Кум обіцявся мене прихистити,
Від пана ляха мене захистити… "
,, Де ж то, Олежко — сокіл мій ясний,
Серцю єдиний, милий, прекрасний?
Жду не діждуся його я з походу,
Довго дивлюся на синюю воду:
Чи де не з'явиться човен його,
Чи не принесе його самого? "
,, Ні, десь немає, не знаю чому...
Може немила я стала йому? "
Тим часом світає,
Місяць в хмари поринає,
Десь високо, в блідім небі,
Жайворонок співає...
Дівчина встає, очі протирає і на шлях ступає...
Шлях довгий, широкий,
Ліс в обидва боки,
Далі лани, кручі, пороги ревучі...
Дівчина йде, час минає,
І краю немає шляху -
,, Тільки б не попастися до рук тому ляху", — так собі, ідучи, дівчина думає...
Тікає! Тікає!
І ніхто не знає:
Чого бідна дівчина світ за очі йде,
І де вона долю подальшу знайде...