Вечір на дворі-

Сонце сідає.

Півень на тині день проводжає,

Дівчина в полі ніч зустрічає...

,, Ніч то є добре", — так собі дума, -

,, Але на ранок треба буть в кума:

Кум обіцявся мене прихистити,

Від пана ляха мене захистити… "

,, Де ж то, Олежко — сокіл мій ясний,

Серцю єдиний, милий, прекрасний?

Жду не діждуся його я з походу,

Довго дивлюся на синюю воду:

Чи де не з'явиться човен його,

Чи не принесе його самого? "

,, Ні, десь немає, не знаю чому...

Може немила я стала йому? "

Тим часом світає,

Місяць в хмари поринає,

Десь високо, в блідім небі,

Жайворонок співає...

Дівчина встає, очі протирає і на шлях ступає...

Шлях довгий, широкий,

Ліс в обидва боки,

Далі лани, кручі, пороги ревучі...

Дівчина йде, час минає,

І краю немає шляху -

,, Тільки б не попастися до рук тому ляху", — так собі, ідучи, дівчина думає...

Тікає! Тікає!

І ніхто не знає:

Чого бідна дівчина світ за очі йде,

І де вона долю подальшу знайде...

Де ж бо хлопи ваші коси?

Де ж бо оті ляхи,

Що сьогодні перекрили нам до моря шляхи?

Агов, Річе Посполита, козаки на морі –

Діставайте всі гармати, що були в коморі,

Заряджайте ви гармати ядрами литими,

Все одно не боїмося,

Правда побратиме?

Вам розкаже дітвора,

Що в Них совісті нема.

Люд сказав: « Давно пора,  в Них же совісті нема».

Є така Верховна Рада( Україна їй не рада),

Їм там всім уже пора, бо в Них совісті нема,

А якщо її нема, то щукать її дарма…

Вічна пам'ять усім загиблим на Майдані!

Сподіваюся, що це послужить хорошим уроком не тільки для нашої країни, але й для їнших держав....